Давно то було, коли вчитель молодий, повний сил та енергії зайшов вперше у клас. Пролетіли роки і настав час іти на заслужений відпочинок. Але скажіть, хіба вчитель може відпочити від школи, від дитячого сміху, від пустощів учнів? Ніколи. Бо малиновий передзвін прожитих літ у школі звучить не лише в пам'яті, а і в серці все життя.

Учительське життя — це наче велика держава, що існує за певними законами, а учні живуть в цій державі завдяки вашій пам'яті, яка також підвладна своєрідним законам. Зусиллями пам'яті ви намагаєтесь реставрувати минуле, таке близьке і водночас далеке. І пригадавши його, ви переконливо можете сказати, що ваше вчительське життя не вигадка, не міф, а реальність.

В класі сонячнім промінь косо

На долівку ляга із вікна.

Ваші чорні шовкові коси

Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили –

Це життя трудового плід.